Історія створення інституту нерозривно пов’язана з відкриттям рентгенівських променів Вільгельмом Конрадом Рентгеном.
28 грудня 1895 року він написав статтю під назвою «Про новий тип променів», які назвав X-променями, та вперше опублікував рентгенівський знімок кисті своєї дружини, що поклало початок застосуванню X-променів у медицині.
Розвиток рентгенології в Києві
- 1898 р. – Перший рентгенівський кабінет у Києві почав роботу в лікарні Покровського жіночого монастиря.
- 1909 р. – Рентгенівські апарати працювали в клініці Н.Д. Стражеска, у військовому госпіталі, в приватному «Рентгенінституті» (Е.Ф. Вебер, В.Г. Бергман, Г.Г. Бергман) та у лікарів із приватною практикою (Пауль і Ліберзон).
Початок Першої світової війни створив широке поле діяльності для рентгенологів, але не всі медичні заклади, особливо новоутворені лазарети поблизу лінії фронту, були оснащені рентгенівськими кабінетами.
2 вересня 1914 року ініціативна група киян (М.П. Дукельський, Й.Й. Косоногов, О.М. Карбів, Ю.П. Тесленко та ін.) створила громадську організацію під назвою «Комісія допомоги пораненим рентгенівським дослідженням». До її складу увійшли професори й викладачі Київського університету та Київського політехнічного інституту, а також шість лікарів. Головою обрано Й.Й. Косоногова.
Комісія опікувалася проблемами рентгенологічної допомоги. За її ініціативою у квітні 1915 р. було створено перший рухомий рентген-кабінет. Повний комплект устаткування розміщувався на кінному візку та розгортався у приміщенні медичного закладу-замовника.
Необхідною умовою виклику кабінету була наявність лікаря відповідної кваліфікації. Дослідження показало, що послуги кабінету мали значний попит, а його функціонування було цілком успішним.
Для потреб фронту під керівництвом Київської рентгенівської комісії сформовано ще 8 рухомих рентгенівських кабінетів:
- 2 рельсові станції;
- 6 кабінетів на кінних візках.
Кожна рельсова рентгенівська станція складалася з двох залізничних вагонів (пасажирського та товарного) і мала повне оснащення для виконання досліджень, незначних ремонтних робіт та проживання персоналу. Однак через характер роботи евакуаційних шпиталів, відсутність фахівців із рентгенології та слабке залізничне сполучення потенціал станцій не було використано повною мірою, і проєкт виявився неефективним.
Для створення рентгенівського устаткування використовувалися індукторні котушки, трансформатори тощо, надані фізичними кабінетами Університету, Політехнічного інституту та київських гімназій.
